конкурсні роботи учениць 4 класу: твір з малюнками Жуковської Вікторії, плакат Мідвецкої Яни та Порощук Поліни

Життя дітей в цифровому світі

Андрійко зростав спортивним,веселим та життєрадісним хлопчиком. Він гарно навчався у школі, любив багато читати, обожнював спостерігати за природою рідного краю. На вихідних полюбляв грати у шахи та футбол. Так йому подобалося проводити свій вільний час.

На день народження батьки подарували йому телефон. Хлопчик дуже радів такому подарунку. Роздивляючись телефон, натискаючи на кнопки, Андрійко випадково зайшов в Інтернет. Йому дуже сподобалося гуляти просторами Інтернету, адже там так все просто, не докладаючи зусиль, можна дізнатись стільки нового і цікавого. Спочатку в Інтернеті він знаходив цікаві факти про природу, птахів та навколишній світ.

Наступного дня своїм гаджетом похизувався перед друзями і поділився враженням від того, що в соціальній мережі дуже багато цінної інформації можна знайти для навчання і для всестороннього розвитку.

З кожним днем Андрійко все більше часу проводив в телефоні. В цей час, коли хлопчик сидів в Інтернеті, його друзі грали у футбол, гуляли, грали в різні ігри на свіжому повітрі. У Адрійка знизилась успішність з предметів, він не виконував домашнє завдання, на уроках був неуважним, пояснення вчителя не сприймав, він думав про те, щоб якнайшвидше закінчився урок, щоб знову захоплюватись телефонними іграми. Хлопчик в Інтернеті уже не шукав потрібну і корисну інформацію для навчання, а став грати агресивні та небезпечні ігри.

 Батьки побачили негативні зміни у поведінці сина з появою телефона. Вони спочатку намагалися пояснити йому позитивні і негативні сторони гаджетів. Та такий підхід не подіяв на Андрійка. Отже, батьки вирішили застосувати більш жорсткий метод-забрати телефон, поки син не зрозуміє свою помилку. Хлопчик дуже засмутився, йому не було чим зайнятись, адже в Інтернеті було так цікаво. Син просив батьків повернути йому телефон, але батьки стояли на своєму, бо розуміли, що син уже залежний від нього. Спочатку хлопчик замкнувся в собі і не виходив з дому, а потім потроху почав виходити на вулицю до друзів. Друзі зраділи появі Андрійка, адже давно з ним не спілкувались і не грали з ним у футбол. Кожен день, після закінчення уроків, Андрійко поспішав до товаришів, щоб поганяти в м’яча, бо зрозумів, що так набагато цікавіше та захоплююче, ніж сидіти в Інтернеті.

Минув місяць, Андрійко забув про телефон. У школі справи пішли вгору. Хлопчик став веселим, життєрадісним, а головне - здоровим. Він почав відвідувати різні гуртки, ходити в походи, гуляти і гратися з друзями. Побачивши позитивні зміни у поведінці свого сина, батьки повернули йому телефона. Натомість Андрійко пообіцяв, що буде користуватися ним тільки за необхідної потреби.

Андрійко зрозумів, що Інтернет є корисним і необхідним тоді, коли ним правильно користуватись.